Фінансовый аналіз онлайн, онлайн розрахунок фінансового стану підприємства

Методи оцінювання доцільності капіталовкладень

Для оцінювання доцільності капіталовкладень використовують чотири основні методи:
1-й – період окупності;
2-й – чистої теперішньої вартості;
3-й – внутрішньої норми рентабельності;
4-й – індекс прибутковості.
Оцінювання проектів капітальних вкладень може здійснюватись:
— дисконтуванням грошових потоків (2-й та 3-й методи);
— без урахування змін вартості грошей у часі (1-й та 4-й методи).

Дисконтування – процес коригування майбутніх грошових потоків для визначення їх теперішньої вартості.
Дисконтування ґрунтується на визначенні теперішньої вартості грошей та внутрішньої норми прибутковості.
Методи, що не враховують вартість грошей у часі, ґрунтуються на визначені періоду окупності та використанні облікової норми прибутковості.

Потреба використання методів оцінювання доцільності капіталовкладень у підприємства виникає при:
— необхідності заміни застарілого обладнання новим;
— розширенні виробничих потужностей через оренду, купівлю готових або побудову приміщень;
— використанні можливостей злиття з іншим підприємством;
— плануванні випуску нових виробів;
— плануванні здійснення рекламних заходів;
— інше.

Період окупності – це період часу, необхідний, щоб чисті доходи від інвестицій відшкодували зроблені витрати.
Коли порівнюють два чи більше проекти, перевагу надають тим, в яких термін окупності коротший. Проте ухвалені проекти не повинні перевищувати якийсь граничний, раніше визначений термін окупності.

Є два способи визначення терміну окупності. Перший – спрощений (Ток1), другий уточнений (Ток2)
Ток1= Іп/ПГК, де
Іп – початкові інвестиції, грн.
ПГК – потік грошових коштів, грн./рік
Якщо потік грошових коштів надходить нерівномірно, то період окупності визначають послідовним додаванням надходжень і підрахунком часу доти, доки сума грошових надходжень не дорівнюватиме сумі інвестицій.
Деколи замість звичайного періоду окупності використовують дисконтова ний період окупності (уточнений), який означає, що сподівані доходи дисконтуються на вартість капіталу проекту. Отже, дисконтова ний період окупності визначається як кількість років, необхідних для відшкодування інвестицій від дисконтованого потоку грошових коштів.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) – інший метод визначення доцільності капіталовкладень. Для застосування цього методу використовуємо таку послідовність:
1. Знаходимо теперішню вартість доходів, дисконтова ну на вартість капіталу проекту.
2. Підсумовуємо дисконтова ні доходи, порівнюємо з величиною початкових інвестицій і знаходимо ЧТВ проекту.
3. Можливі три варіанти:
ЧТВ>0 – інвестиційний проект доцільно прийняти;
ЧТВ=0 – підвищення ефективності діяльності підприємства немає;
ЧТВ<0 – ефективність діяльності підприємства знизиться, проект не має права на існування.
Формула ЧТВ має такий вигляд:
Формула Чиста теперішня вартість

Іп – початкові інвестиції, грн.;
ПГКt – потік грошових коштів у період t;
R – вартість капіталу проекту (норма прибутку на власний капітал).

Початкові інвестиції (Іп) – це реальна вартість проекту з урахуванням результатів від продажу старого обладнання та сплати податків.
Таблиця 2.2. Визначення величини початкових інвестицій
Визначення величини початкових інвестицій

Початкові інвестиції

Іп = 213 000 – 54800 = 158 200 грн.
Щоб визначити, чи окупиться потім початкова вартість проекту, слід оцінити майбутні грошові потоки. Потік грошових коштів – це приріст грошового потоку, що його одержить підприємство після того, як проект буде ухвалено.

Визначення потоку грошових коштів:
1. Визначимо додатковий чистий дохід:
додатковий чистий дохід

2. Визначаємо додаткові пільги на амортизацію:
додаткові пільги на амортизацію

3. Підсумовуємо додатковий чистий дохід та податкові пільги на амортизацію:
додатковий чистий дохід та податкові пільги на амортизацію

Приклад
Протягом наступних 3-х років підприємство передбачає отримати такі чисті доходи: 100 000, 150 000, 200 000. Річні суми амортизаційних відрахувань відповідно оцінені: 30 000, 40 000, 45 000.
Після впровадження нового проекту чисті доходи становитимуть, за оцінками, відповідно 120 000, 165 000, 230 000. Відповідно зростуть амортизаційні відрахування до 45 000, 62 000, 66 000. Обчислити потік грошових коштів від нового проекту, якщо податкова ставка становить 40%.

1. Визначимо чисті доходи за кожен рік і отримаємо:
чисті доходи за кожен рік

2. Обчислимо додаткові податкові пільги на амортизацію:
додаткові податкові пільги на амортизацію

3. Потік грошових коштів:
Потік грошових коштів

Далі, порівнявши потік грошових коштів із початковою вартістю проекту, приймаємо рішення про доцільність інвестування

Метод внутрішньої норми рентабельності, на відміну від попереднього методу ЧТВ, дає результати не у грошовому виразі, а в процентному.
Внутрішня норма рентабельності (ВНР) може бути визначена як ставка дисконту, при якій дисконтова на вартість усіх потоків грошових коштів дорівнює нулю.
Таке визначення може бути використане і для вирахування і для вирахування внутрішньої норми рентабельності інвестицій. Як критерій оцінки ВНР встановлюють фінансову межу прийнятності запропонованих інвестиційних проектів. На практиці менеджери підприємства повинні вибрати необхідний для підприємства рівень дохідності інвестицій з урахуванням того, за якою ціною залучено капітал для інвестування і який «чистий» рівень прибутковості воно хотіло б мати при його використанні.
Необхідний рівень рентабельності називається бар’єрним коефіцієнтом (БК). Графічно метод ВНР зображено на рис 2.2.
Рис. 2.2. Метод внутрішньої норми рентабельності (ВНР).
Метод внутрішньої норми рентабельності

З методу ВНР можна вивести правило, суть якого в тому, що всі інвестиції, які мають внутрішню норму рентабельності вищу, ніж необхідний дохід (або бар’єрний коефіцієнт), є прийнятні. Тобто загалом можливі три варіанти:
ВНР>БК – проект прийнятний;
ВНР<БК – проект неприйнятний;
ВНР=БК – рішення може бути різне.
Різниця між ВНР і БК показує запас фінансової міцності проекту.
Окрім того, внутрішня норма рентабельності інвестицій має низку корисних економічних пояснень. Одне з них, наприклад, те, що ВНР може бути найвищим процентом, під який підприємство може позичати гроші, використовувати фонди, придбані внаслідок інвестицій, виплачувати кредит тощо.
Деколи використання обох методів ЧТВ і ВНР може дати різні результати. Наприклад, розглянемо ефективність двох інвестицій А і Б на графіку (рис. 2.3.)
Рис. 2.3. Порівняння методу ЧТВ і ВНР для двох інвестицій.
Порівняння методу ЧТВ і ВНР для двох інвестицій

Крива АА є графіком чистої теперішньої вартості інвестиції А при внутрішній нормі рентабельності? а. Інвестиція Б має внутрішню норму рентабельності? б. Можна побачити, що інвестиція Б має більшу внутрішню норму рентабельності, ніж інвестиція А. Однак при всіх ставках дисконту, менших від І, інвестиція А має більшу чисту дисконтова ну вартість, ніж інвестиція Б. Оскільки можлива реалізація лише однієї інвестиції або А, або Б, то внутрішня норма рентабельності неправильно вказує на переваги інвестиції Б. Метод ЧТВ свідчить про те, що переважає інвестиція А, якщо ставка дисконту менша від І.
Якщо інвестиції незалежні й необхідна норма рентабельності менша від? а, то обидві інвестиції прийнятні.

При незалежних інвестиціях і метод ВНР, і метод ЧТВ дають одні й ті самі результати. Якщо ВНР більша від БК, то й ЧТВ буде додатна. Якщо необхідний прибуток буде більший, ніж той, що відповідає внутрішній нормі рентабельності, то інвестиція неприйнятна, а ЧТВ від’ємна.

Четвертий з основних методів оцінки доцільності капіталовкладень –визначення індексу прибутковості.
За допомогою цього індексу порівнюємо теперішню вартість майбутніх доходів із початковими інвестиціями.

індекс прибутковості

, де
Кпр – індекс прибутковості;
ПГКt – грошові потоки в період t;
n – кількість років;
Іn – початок інвестицій.
Проект можна вважати прийнятним, якщо Кпр>1.

Ще один метод оцінювання доцільності капіталовкладень, який не вважають основним, але доволі часто вживають – цеметод еквівалентних річних витрат (ЕРВ) . Його використовують при оцінці прийняття рішення, коли неможливо або дуже складно прогнозувати додатковий грошовий потік (ремонт чи придбання обладнання; альтернативні варіанти опалення, освітлення тощо).

Приклад. Підприємство користується верстатом, який можна продати за 600 грн. або модернізувати за 400, що дасть можливість його експлуатувати ще 5 років, а потім здати на металобрухт. Альтернативний варіант – купівля нового верстата за 4 000 грн., який без модернізації прослужить 10 років, а потім його здадуть на металобрухт. Який варіант вигідніший, якщо ставка дисконту становить 10%?
ЕРВ модернізації = 1 000/3,791 = 264 грн.,
Де 1 000 – вартість варіанту модернізації (600+400)
ЕРВ придбання нового верстата = 4 000/6,145 = 651 грн.

Таблиця — Процентний фактор майбутньої вартості ануїтету

Таблиця  - Процентний фактор майбутньої вартості ануїтету

Отже, порівнюючи ЕРВ при модернізації і ЕРВ при придбанні нового верстата, робимо висновок про доцільність того чи іншого варіанта.
Після ознайомлення з методами аналізу ефективності капіталовкладень доцільно ознайомитися з обмеженнями при використанні цих методів.
Перше обмеження пов’язане з використанням прогнозних даних оцінювання капіталовкладень і передбачає, що грошові потоки за весь період реалізації проекту досить точно спрогнозовані.
Друге обмеження передбачає, що суми капіталовкладень, які використані в розрахунках, будуть незмінними протягом усього прогнозованого періоду.
Якщо немає певності в цих показниках, що буває доволі часто, то необхідно прогнозувати не лише величину показників, а й імовірність отримання цієї величини.