Фінансовый аналіз онлайн, онлайн розрахунок фінансового стану підприємства

Класифікація затрат

Наявність детальної інформації про витрати дає можливість: встановити ціну виробів, послуг, оцінити економічність процесів, ефективність використання ресурсів окремими підрозділами, значимість замовників з погляду їх внеску у прибуток підприємства.

Залежно від цілей, для яких використовують інформацію про затрати, їх можна класифікувати за трьома напрямами.
Згідно з першим напрямом класифікації, для визначення собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства затрати можна поділити так:
Прямі затрати — це ті, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва або реалізації продукції підприємством. Цей вид затрат може бути легко віднесений до певного виду продукту. До прямих затрат належать:
— cировина та матеріали;
— комплектувальні;
— основна заробітна плата робітників;
— інші.
Непрямі затрати пов’язані з роботою підприємства чи його підрозділом загалом, або з виробництвом декількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих затрат відносять:
— опалення та освітлення;
— оплату праці менеджерів;
— амортизацію;
— інші.

Таблиця 1.1. Класифікація затрат за напрямами:
Класифікація затрат за напрямами
Затрати на продукцію — це затрати, пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації, зокрема:
— прямі матеріали;
— пряма заробітна платня;
— купівельна вартість товарів для реалізації;
Цей вид затрат зараховують до виробничої собівартості продукції
Затрати періоду — це затрати, які прямо не пов’язані з виготовленням конкретного товару, а належать до того періоду, в якому вони виникли. До затрат періоду входять:
— адміністративні;
— збутові;
— маркетингові;
— амортизація будівель.
Залежно від мети розрахунку собівартості розрізняють класифікацію затрат за економічними елементами витрат на виробництво і за калькуляційними статтями витрат.
Групування витрат за економічними елементами необхідне для аналізу фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Воно показує, що витрачено і скільки, не вказуючи конкретно, на які потреби, тобто встановлюють загальну суму витрат на підприємстві, але не конкретизують напрям затрат безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції.
Елементи затрат:
— матеріальні затрати;
— затрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні заходи;
— амортизаційні відрахування;
— решта затрат.
Для розрахунку собівартості одиниці певного виду продукції використовують класифікацію за калькуляційними статтями витрат. Такий вид класифікації відображає цільові напрями використання ресурсів і конкретні затрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці певного виду продукції.
Статті затрат:
— сировина і матеріали;
— відходи, що повертаються у виробництво;
— напівфабрикати і послуги;
— паливо й енергія на технологічні цілі;
— основна заробітна платня виробничих робітників;
— додаткова заробітна платня;
— відрахування на соціальне страхування;
— спеціальні відрахування;
— затрати на утримання і експлуатацію обладнання;
— загальновиробничі;
— решта.
Крім того, витрати можна класифікувати на ті, що їх включають у собівартість,і ті, що не включають. Згідно із законом «Про оподаткування прибутку підприємств »:

витрати можна класифікувати на ті, що їх включають у собівартість,і ті, що не включають
Класифікація затрат для прийняття управлінських рішень передбачає таке їх трактування:
Розподіл затрат на постійні й змінні здійснюється за ознакою залежності до зміни обсягу виробництва або продажу продукції.
Постійні затрати – це затрати, сума яких не змінюється при зміні обсягів виробництва. Постійні затрати підприємство має навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукцію. До них належать:
— амортизація;
— орендна плата;
— опалення;
— освітлення;
— адміністративні затрати.
Змінні — це затрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. До них входять:
— сировина і матеріали;
— комплектувальні;
— заробітна платня виробничих робітників;
— паливо й енергія на технологічні потреби;
— інші.
Приклад розподілу постійних затрат (Таблиця 1.2.)
Приклад розподілу постійних затрат

Рис. 1.1. Постійні затрати на обсяг та на одиницю продукції.
Постійні затрати на обсяг та на одиницю продукції

Приклад розподілу змінних затрат (Таблиця 1.3.)
Приклад розподілу змінних затрат

Рис. 1.2. Змінні затрати на обсяг та одиницю продукції.
Змінні затрати на обсяг та одиницю продукції

Сума постійних та змінних затрат становить валові затрати підприємства
Рис. 1.3. Валові затрати на виготовлення продукції
Валові затрати на виготовлення продукції

Окрім того валові затрати на виготовлення продукції можна поділити на операційні й додатково адміністративні.
Таблиця 1.4.
затрати на виготовлення продукції можна поділити на операційні й додатково адміністративні

Співвідношення прямих-непрямих та постійних-змінних затрат на рис 1.4
Співвідношення прямих-непрямих та постійних-змінних затрат

До того ж у підприємства можуть виникати затрати, які важко віднести повністю до постійних або змінних. Такі затрати називаються змішаними і їх поділяють за спеціальними методами на постійні та змінні.
Приклад. Підприємство виготовляє та самостійно доставляє продукцію споживачам. Затрати на доставку є змішаними й характеризуються такими даними
Розподіл змішаних затрат табл. 1.5
Розподіл змішаних затрат
Поділ змішаних затрат на постійні та змішані здійснимо за методом «максимум-мінімум». Для того визначимо максимум та мінімум кількості перевезеної продукції і затрат на її доставку та визначимо різницю показників. Далі знайдемо коефіцієнти змінних затрат, а також частку постійних затрат в їх загальній сумі.
Коефіцієнт змішаних затрат = 80000/60000 = 1,33
Частка постійних затрат = максимальні затрати — мінімальні затрати
140000 – (100000*1,33) = 7000

Крім того, затрати згідно з другим напрямом класифікації поділяються на:
— релевантні та нерелевантні;
— маржинальні ( граничні );
— диференціальні ( приростні );
— альтернативні.
Нерелевантні затрати – це затрати підприємства незалежно від прийняття управлінського рішення.
Релевантні – затрати, які залежать від прийняття управлінських рішень.

Приклад
Керівництво підприємства стоїть перед вибором: виготовити деталь на підприємстві чи купити? Собівартість виготовлення виробу становитиме:
Змінні витрати – 120
Постійні – 20
Разом – 140
Деталь можна купити за 125. Яке рішення треба вибрати?
Ціна поставника – релевантні затрати
Постійні затрати – не релевантні
Збільшуючи кількість випущеної продукції до певної межі, середні затрати на виготовлення одиниці продукції зменшуються, а після досягнення якоїсь точки мінімуму починають збільшуватись.

Визначення граничних затрат табл. 1.6
Визначення граничних затрат
Маржинальні затрати (граничні ) – це затрати на виготовлення кожної подальшої одиниці продукції.
Диференціальні (приростні) – затрати, які становлять різницю між альтернативними рішеннями.
Альтернативні затрати – це втрачена вигода, коли вибір або прийняття одного рішення вимагає відмовитись від іншого (альтернативного рішення).
Класифікація затрат згідно з третім напрямом «Для контролю і регулювання» містить два види затрат: контрольовані та неконтрольовані.
Контрольовані та неконтрольовані затрати розрізняють для планування роботи структурних підрозділів підприємства.
Контрольовані – це затрати, які управлінці на підприємстві можуть контролювати або суттєво впливати на них.
Неконтрольовані – це затрати, на які управлінці підприємства не можуть впливати і не можуть контролювати їх.