Фінансовый аналіз онлайн, онлайн розрахунок фінансового стану підприємства

Ризики в оцінці доцільності капіталовкладень

Слід урахувати, що будь-якому інвестуванні капіталу завжди присутній ризик. В інвестиційні ризики входять такі види:
— ризик упущеної вигоди;
— ризик зниження доцільності;
— ризик прямих фінансових витрат.

Ризик прямої упущеної вигоди – це ризик недоотримання прибутку внаслідок нездійснення якихось заходів (наприклад, страхування, хеджування та ін..)

Ризик зниження дохідності може виникнути внаслідок зменшення розміру процентів і дивідендів на здійснені інвестиції, вклади, кредити тощо. Ризик зниження дохідності має такі різновиди, як проценті ризики та кредитні ризики.

Допроцентних ризиків належать можливість втрати доходу комерційними банками, кредитними закладами, інвестиційними інститутами внаслідок перевищення процентних ставок, виплачених ними порівняно з отриманими за надані кредити.

Кредитний ризик – це небезпека несплати позичальниками боргів та процентів, що належать кредиторові. Кредитний ризик є різновидністю також ризику прямих фінансових втрат.

Крім того, ризик прямих фінансових втрат містить біржові ризики, селективні ризики та ризики банкрутства.

Біржові ризики – це небезпека втрат від біржових операцій, наприклад, ризик несплати за комерційні угоди, ризик неплатежів комісійної винагороди брокерській фірмі та ін.

Селективні ризики – це ризики неправильного відбору видів капіталовкладень, видів цінних паперів для інвестування порівняно з іншими можливостями вкладень капіталів.

Ризик банкрутства являє собою небезпеку повної втрати капіталу і нездатності розраховуватися згідно із взятими на себе зобов’язаннями внаслідок неправильного вибору капіталовкладень.

Оцінювання ризиковості доходу є основою для прийняття раціональних рішень про вкладення грошей. Ризик – це міра мінливості або непевності віддачі, яка, своєю чергою, складається із сподіваних надходжень або прибутків від інвестицій.
Різні інвестиції приносять різний дохід. Співвідношення ризику й доходу є таким, що віддача від вкладених грошей повинна пропорційно відповідати ризикованості вкладу.
Рис. 2.4. Співвідношення ризику й доходу.
Співвідношення ризику й доходу

Низький ризик пов’язаний з низькими доходами. Високий – з високими. Коли ризику немає, інвестори одержують дохід Y3, за ризику Х1 дохід буде Y2, за ризику Х2 інвестори одержать дохід Y1.
У фінансах ризик визначають рівнем мінливості сподіваних доходів.
Величину ризику, або ступінь ризику вимірюють двома критеріями:
— середнє очікуване значення;
— мінливість можливого отримання результатів.

Середнє очікуване значення – це таке значення величини події, яке пов’язане з невизначеністю ситуації. Середнє очікуване значення є середньозваженим для усіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовують як частоту або вагу відповідного значення.
Середнє очікуване значення вимірює результат, на який ми сподіваємося у середньому.

Приклад.Відома ситуація, коли при вкладенні капіталу при реалізації проектного заходу зі 100 випадків:
У 40 випадках отриманий прибуток – 11 тис. грн. (ймовірність 40%).
У 36 випадках – 20 тис. грн. (ймовірність 36%).
У 24 випадках – 12 тис. грн. (ймовірність 24%).
Середнє очікуване значення прибутку від реалізації проектного заходу А становитиме:
11*0,40+20*0,36+12*0,24 = 14,48 тис. грн.
Припустимо, аналогічний розрахунок був здійснений для проектного заходу Б і отримані такі значення:
18*0,3+20*0,5+25*0,2 =20,4 тис. грн.
Порівнюючи дві суми очікуваного прибутку, бачмо, що при вкладенні капіталу в проектний захід А величина отриманого прибутку коливається від 11 до 20 тис. грн., а середня величина становить 14,48 тис. грн.; у проектному заході Б – величина отриманого прибутку коливається від 18 до 25 тис. грн., а середня величина дорівнює 20,4 тис. грн.

Отже, середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дає можливості прийняти рішення на користь будь-якого варіанта капіталовкладень.
Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти мінливість показників або міру коливань можливого результату.

Мінливість – це кількість коливань, що трапляється з багатьма значеннями, коли вони відхиляються від характерної середньої величини.
Для вимірювання мінливості у практиці використовують два тісно пов’язані між собою показники: дисперсію і середньоквадратичне відхилення.

Дисперсія – це середньозважена величина квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних.

Дисперсія  формула

, де
Дисперсія  знак
– дисперсія;
х – очікуване значення для кожного випадку спостережень;
Х – середнє очікуване значення;
n – кількість випадків спостережень (частота).

Середньоквадратичне відхилення визначають як корінь квадратний з дисперсії за формулою:

Середньоквадратичне відхилення визначають

, де
G – середньоквадратичне відхилення;
Дисперсія і середньоквадратичне відхилення є мірою абсолютної мінливості. Крім цих двох показників, в аналізі використовують коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації – це відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної, який показує ступінь відхилення отриманих значень:

Коефіцієнт варіації

, де
v – коефіцієнт варіації, %;
G – середньоквадратичне відхилення;
X – середнє очікуване значення.
Коефіцієнт варіації є відносною величиною, і абсолютні значення показників не впливають на його значення. Коефіцієнт варіації змінюється у межах від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим більша мінливість ознаки.

Приклад.Середньоквадратичне відхилення дорівнює при вкладенні капіталу:
У проектний захід А:
Середньоквадратичне відхилення дорівнює

У проектний захід Б:
Середньоквадратичне відхилення дорівнює

Коефіцієнт варіації:

Для проектного заходу А:
Коефіцієнт варіації

Для проектного заходу Б:
Коефіцієнт варіації

Коефіцієнт варіації при реалізації проектного заходу Б є значно менший, ніж при реалізації проектного заходу А, що дає змогу прийняти рішення на користь вкладення капіталу в проектний захід Б.


Існують інші, спрощені методи визначення ступеня ризику.
З погляду інвестора кількісно ризик характеризує ймовірнісну оцінку максимальної та мінімальної величини доходу, який може бути отриманий внаслідок капіталовкладень. При тому чим більший діапазон між цими величинами при рівній ймовірності настання подій, тим вищий ступінь ризику.
Тоді для розрахунку показників дисперсії, середньоквадратичного відхилення та варіації використовують такі формули:
дисперсія

середньоквадратичного відхилення та варіації

, де
дисперсія
– дисперсія;
імовірність отримання максимального прибутку
– імовірність отримання максимального прибутку (доходу, рентабельності);
максимальна величина прибутку
– максимальна величина прибутку (доходу, рентабельності);
X – середня, очікувана величина прибутку (доходу, рентабельності);
імовірність отримання мінімального прибутку
– імовірність отримання мінімального прибутку (доходу, рентабельності);
мінімальна величина прибутку
– мінімальна величина прибутку (доходу, рентабельності);
G – середньоквадратичне відхилення;
v – коефіцієнт варіації.

Приклад. Вибрати найменш ризикований варіант капіталовкладень із двох, дані яких наведені нижче.
Перший варіант. Прибуток при середній величині 15 тис. грн. коливається у межах від 10 до 20 тис. грн. Імовірність отримання мінімального прибутку становить – 20%, максимального – 30%.
Другий варіант. Прибуток при середній величині 20 тис. грн. коливається у межах від 15 до 25 тис. грн. Імовірність отримання мінімального прибутку становить – 40%, максимального – 30%.
Розрахунок для першого варіанта:
Розрахунок для першого варіанта

Розрахунок для другого варіанта:
Розрахунок для другого варіанта

Порівняння значень коефіцієнтів варіації показує, що менший ступінь ризику властивий другому варіанту вкладення капіталу.

Розв’язання проблем інвестиційного ризику можливе завдяки реалізації різноманітних засобів. Такими засобами є уникнення, утримання, передання, зниження ступеня ризику.

Уникнення ризику досягають, відмовляючись від реалізації проекту, з ним пов’язаного. Однак у такому разі інвестор втрачає водночас шанс отримання прибутку від реалізації проекту.

Утримання ризику передбачає покладення ризику на інвестора, тобто він повинен покривати можливі втрати капіталу від невдалого інвестування.

Передання ризику означає те, що інвестор передає ризик комусь іншому, наприклад, страховому товариству.

Зниження ступеня ризику – це скорочення імовірності та обсягів втрат.

Вибір конкретних засобів, пов’язаний із розв’язанням проблем ризиків, ґрунтується на дотриманні певних принципів:
— 1-й принцип – ризикувати можна лише в межах, що їх дозволяє власний капітал;
— 2-й принцип – необхідно здійснювати аналіз інвестиційних проектів з урахуванням наслідків ризику;
— 3-й принцип – невиправданим вважається ризик великими вкладеннями коштів задля отримання невеликої вигоди.

Реалізація першого принципу означає, що вкладенню капіталу повинен передувати аналіз, який складається з таких етапів:
1) визначення максимально можливих збитків при реалізації проекту (Змах);
2) порівняння величини збитків з обсягом вкладеного у проект капіталу (Кn);
3) порівняння величини збитків з обсягом усіх фінансових ресурсів (Фр) вкладника капіталу;
4) визначення на основі згаданих показників коефіцієнта ризику ®.
коефіцієнт ризику

Величина цього коефіцієнта різна для різних інвестиційних проектів і її треба визначити для кожного випадку окремо.
Однак існує межа коефіцієнта ризику, після досягнення якої для інвестора настає велика ймовірність банкрутства.

Реалізація другого принципу означає, що після визначення коефіцієнта ризику інвестор повинен прийняти рішення на користь реалізації інвестиційного проекту і взяти ризик на себе, відмовитися від інвестування проекту чи передати відповідальність за ризик іншій особі.

Дія третього принципу передбачає визначення вигоди для інвестора від реалізації проекту порівняно із вкладенням коштів.
Для зниження ступеня інвестиційного ризику використовують різноманітні способи: диверсифікацію, лімітування, страхування та ін.(див. рис. 2.5.). Одним із найпоширеніших є диверсифікація.

Диверсифікація – розподіл інвестиційних коштів між окремими об’єктами, які не пов’язані один з одним. Диверсифікація сприяє розсіюванню ризику і в сукупності зменшенню його величини.
На принципі диверсифікації ґрунтується діяльність інвестиційних фондів. Диверсифікація дає змогу зменшити ризик отримання прибутку від підприємницької діяльності, якщо займатися різноманітними її видами.

Рис. 2.5. способи зниження фінансового ризику.
способи зниження фінансового ризику

Лімітування – це встановлення певних обмежень на витрати, продаж, кредитування і т.д., що є суттєвим засобом зниження ризиків.

Страхування забезпечується зниженням доходів інвестора при уникненні або зменшенні ступеня ризику. Страхування також є одним із найпоширеніших способів уникнення ризиків або зменшення їх впливу. У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між особами, які страхують внески, й особами, котрі потребують виплат із страхових фондів.

Сек’ютеризація – це участь двох банків у реалізації одного проекту, причому обидва банки виконують різні функції. Один із них розробляє умови й укладає договір, другий надає кредит позичальникові.